Загалом мені Індія сподобалася, завжди цікаво подивитися на життя крізь різні його грані, тому у подорожах я дуже звертаю на це увагу. А Індія саме таке місце, де можна побачити, мабуть, найжахливіші умови для життя - іноді здавалося, що це не життя взагалі, а якесь виживання. Та через деякий час я помітив, що їм не сумно там і це не виживання, а їхня зона комфорту, яку вони самі і створюють для себе. Так, там дійсно велика антисанітарія: харчові відходи лежать прямо біля осель, помиї течуть рікою, в туалет можна сісти де завгодно - і це нормально! У більш людних місцях є пісуари, які не мають ніякої огорожі (все на виду). Для жінок у довгих сукнях це взагалі не проблема і «присісти» можна де завгодно.
На вулицях гуляють кабанчики, корови, козиі всі вони живуть серед людей.
У місті можна побачити, як сім‘ї з маленькими дітками живуть прямо на тротуарах, на складених картонних коробках. Також мав можливість побачити життя у справжніх трущобах: там взагалі загострена ситуація, але, незважаючи на все це, люди живуть весело і їм комфортно.
Мені було цікаво прокидатися з самого ранку та, прогулюючись житловими районами, спостерігати, як прокидається місто: хтось миє голову прямо на вулиці, хтось чистить зуби, хтось прибирає на подвір”ї, хтось збирає дітей у школу і т д. До речі, у порівнянні з марокканськими жителями, майже ніхто не був проти, щоб їх фотографували.